Міжнародний день людей з інвалідністю

3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністюЗвичайно, цей день не можна назвати святом, він покликаний привернути увагу до проблем людей з інвалідністю, особливими потребами захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

Життєва практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Милосердя, чуйність, співчуття до слабших споконвіку були характерною рисою українського народу. Тому відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре.

Чому важлива ця подія? 

Значення цього дня зовсім не в тому, щоб викликати почуття жалю до людей з особливими потребами. Навпаки, він нагадує нам про рівність таких людей з іншими громадянами. Але не слід забувати, що ці люди потребують допомоги та соціального захисту.

1. В нашій країні все ще не створені умови для вільного пересування людей з інвалідністю на вулицях, у транспорті та в громадських приміщеннях. Тому багато з них вимушені майже весь час проводити вдома, сподіваючись лише на допомогу членів сім’ї.
2. Дуже невеликі розміри пенсій з інвалідності не можуть забезпечити нормальний рівень життя, часто цих коштів не вистачає навіть на необхідне лікування. А влаштуватися на роботу людям з інвалідністю досить непросто, попри встановлені державою квоти.
3. Додає прикрощів також недостатнє сприйняття суспільством цих проблем.
4. Тож саме в концентрації уваги на труднощах людей з особливими потребами та пошуку їх вирішень і полягає важливість цього дня. 

В часи античності існував культ здорового, красивого людського тіла, що мало бути схожим на тіло богів. Люди з інвалідністю не відповідали цьому уявленню.

В Давній Греції дітей, народжених з помітними фізичними вадами, зазвичай вбивали. Традиції Стародавнього Риму були подібними — люди з інвалідністю там не мали громадянських прав, бо не могли повноцінно працювати, а значить, робити внесок у розвиток держави.

У середні віки панувала думка, що інвалідність — це Божа кара за тяжкі гріхи. Лікувати таких людей навіть не намагалися, так як це вступало в протиріччя з волею Бога.

Люди, які не могли працювати та самостійно прогодувати себе, вважалися неповноцінними. Крім цього, їх могли звинуватити в чорній магії та прихильності до Сатани.  Це зазвичай відбувалося в періоди голоду чи епідемій, коли треба було знайти винуватців усіх негараздів.

Особи з інвалідністю часто ставали об’єктом знущань та глузувань. Блазнями тодішніх правителів були саме людьми з інвалідністю. Також їх експлуатували в пересувних цирках, виставляли на майданах задля розваги натовпу.

З появою заводів і фабрик потреба в здорових та сильних робітниках, які могли відпрацювати багатогодинний робочий день, лише збільшувалася. Працівники з інвалідністю на виробництві були зайвими. Вони могли розраховувати  тільки на кошти благодійників. Великим успіхом для тих, хто мав змогу працювати, було отримати робоче місце в  якійсь майстерні.

У XIX столітті, здавалося б, більш цивілізованому, людей з фізичними вадами часто ізолювали в спеціальних закладах та примусово стерилізували, щоб вони не псували генофонд нації.

В 30-40-х роках XX століття в Німеччині під час правління Гітлера “інваліди” офіційно підлягали знищенню як тягар для держави.